- День медичного працівника
- 80 років від дня народження О.З.Смолярової (1925), російської й української актриси
- 800 років від дня смерті Романа Мстиславича (бл.1152-1205), галицько-волинського князя, видатного українського державного діяча і полководця
- День святої Трійці. П'ятидесятниця
Найпоетичнішим святом, що тісно ув'язане з природою, є Трійця. Вся сукупність дійств - "завивання вінків", Клечальна субота, П 'ятидесятниця(Клечальна неділя), Русалії, "похорон Ярила" і поминання предків - так чи інакше суголосна з живою природою, яка для наших пращурів була найвищим духовним самоочищенням. Традиційно до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць.
У давнину це свято відзначали протягом шести днів. Церковний календар осягає лише 3 дні. Власне, звідси й назва - Трійця. Відносно її походження у народі існує кілька гіпотез, які свого часу зафіксували співробітники Всеукраїнської академії наук. У 20-ті роки в усі регіони було розіслано детальний запитальник, у якому були питання і про походження назви цього празника. В одних випадках інформатори стверджували, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню(від цього й Зелені свята); інші вважали, буцімто Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто стверджував, що Христос в'їжджаючи до Єрусалима на осликові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по пальмовому листю, яким прикрашали путівець бідняки, - звідси й зелене клечання. Чимало анкет стверджують, що триденне свято пов'язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок) та Богодухов святим (вівторок).
Щоб там не було, але Трійця, після Різдва та Великодня, вважалася в народі одним з найбільших свят. На моє глибоке переконання, його початки сформувалися ще в дохристиянські часи. Поетичний настрій свята, пов'язаний із спілкуванням з природою, був настільки живучим і шанованим, що християнство змушене було залишити його в ранзі великих свят, хоч, як ми знаємо, церковні відправи в цей день не такі урочисті, як, скажімо, на Різдво або Великдень.
Здебільшого Зелені свята починалися в п'ятницю. Жінки до схід сонця йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави.У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, власне напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху тощо й прикрашали запашним зіллям світлиці - обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехою притрушували долівку. Надвечір на Клечальну суботу йшли босоніж до лісу й запасалися галузками клену, липи, ясена чи осики. Ними оздоблювали обійстя - ворота, тини, хлів, одвірки хати й стріху, а також оселю. Стежку, яка вела від дороги до порога, так звану "глет чану алею", обтикували високими галузками. Осикове гілля приправляли лише в глухих кутках подвір'я, "щоб відьми не заходили". Традиційно це дерево вважалося грішним, оскільки осика пропустила цвяхи, коли розпинали Христа. З неї не будували хат, "бо гроза влучить у грішне дерево", не виготовляли ритуальних речей, не цямрували криниць.
У Карпатах з Клечальною суботою пов'язаний також звичай просити один в одного пробачення.
Особливо врочисто святкували П'ятидесятницю, себто п'ятидесятий день од Великодня. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге(після Великодня) виходять на світ із землі. У зв'язку з цим в деяких регіонах України Поминальну неділю справляють не на Великдень, а на Трійцю.
Та що б там не було, а Зелені свята відкривають ворота справжньому літові. "Трійця", - казали з цього приводу, - трьома святами багата: квітами, травами й рум'яним літом".
|